Єгипетські порти почали приймати дедалі більше шукачів притулку, що утікають з конфліктних зон в Іраку, Сирії, Палестині, Судані тощо. З Александрії та інших міст через нелегальних перевізників на так званих “човнах смерті” вони намагаються потрапити на європейське узбережжя.

Загалом, за даними ООН, кількість біженців до ЄС за 2014 рік зросла удвічі. Зокрема, в Італії їх кількість перевищила 100 тисяч. А що трапляється з тими, кому потрапити до омріяних країн ЄС так і не вдалося? Вони залишаються у центрах утримання для нелегальних мігрантів. Як от Амера Халіль та її 4 дітей, яких єгипетська берегова охорона виловила в акваторії моря два тижні тому:

“Ніхто мені не допомагав у Дарфурі. Нікого не було поруч зі мною, тож я взяла дітей і приїхала сюди. Я подала документи до офісу Верховного комісара ООН з прав людини тут у Єгипті, я приходила до їхнього офісу кілька разів. Утім, я не отримала жодної допомоги. Навіть не могла отримати інформації про мого зниклого чоловіка в Дарфурі”. – каже біженка з Судану.

Інша жінка – Наґам Резкалла – приїхала з Багдада. Її чоловік залишився удома хворий. З двома дітьми вона також вирушила у пошуках притулку.

“Я вирішила покінчити з цим і вирушила у подорож морем, я ризикувала своїм життям та життям моїх дітей. Я прагнула видертися з цих злиднів та утекти від війни в Іраку. Моєму синові та чоловікові потрібна медична допомога. Але усі ці надії не здійснилися”, – розповіла біженка з Іраку.

10 вересня у Середземному морі сталася чергова трагедія з мігрантами. Човен з півтисячею шукачів притулку перекинувся біля Мальти.

Тоді майже ніхто не врятувався, але люди, що вціліли, розповіли: “перевізники самі потопили човен, бо пасажири відмовилися пересісти на інший, менший човен”. Більшість із низ були вихідцями з Гази та Сирії. Комісар ООН з прав людини назвав це геноцидом і закликав розслідувати справу.

Валаа Альбаркаві та її двоє синів виїхали з Дамаска до Єгипту за туристичною візою. Її чоловік Мохаммед Альбаваб саме на тому човні вирушив з єгипетського міста Дам‘єтта 6 вересня. Він планував потрапити до Європи, а потім повернутися за родиною. Утім, від нього досі немає звістки.

“Я зателефонувала перевізнику, він розповів, що мій чоловік загинув. В мене був нервовий зрив. Я досі хочу пересвідчитися і знати, що з ним сталося? Я пригадала, що човен, на якому був мій чоловік, став причиною розбрату між перевізниками. Виникло багато проблем. Мій чоловік казав, що спостерігав за цим конфліктом на власні очі”, – розповіла дружина зниклого сирійця Мохаммеда Альбаваба.

За даними єгипетської влади, на їхній території дійсно працюють мережі нелегальних перевізників, що за кілька тисяч євро доправляють мігрантів до європейського узбережжя, головно до Італії. В Єгипет ці люди в‘їжджають у легальний спосіб за туристичною візою. Аби зупинити цей потік, єгипетська влада вже розпочала співпрацю з італійськими колегами.

“Ми провели у морі десь тиждень. Нам було дуже важко. Ми провели увесь цей час у темному приміщенні. Кожного дня нам казали, що ми вирушаємо, але вони привозили все більше мігрантів і заповнювати ними човен. Аж поки човен не зламався. Тоді єгипетський військовий корабель підібрав нас і привіз сюди”, – розповіла утікачка з Сирії.

Євроньюз вдалося поспілкуватися з жінкою, яка належить до однієї з родин перевізників у Александрії. Вони, начебто, володіють великою кількістю човнів для цього нелегального бізнесу.

“Перевізники їдуть до іншої країни та купують човен там, начебто для риболовного промислу. далі вони повертаються до своєї країни, і впродовж цього часу вони стають у морі, у спеціальній зоні, вони починають набирати мігрантів на борт і вирушають у нелегальну подорож, вони вибирають райони де немає прикордонної охорони. Перевізники на невеликих човнах прибувають туди, посеред моря мігрантів з них пересаджують на велике судно”. – розповіла нелегальна перевізниця з Єгипту.

З Каїра повідомляє кореспондент Євроньюз:
“Вони покидають свої країни і вирушають з надією отримати нормальне життя. Вони спрямовують свої погляди на європейське узбережжя. Утім, вітер дме їм не у спину, вони або тонуть, або зникають безвісти, як і їхні сподівання.”