У п‘яти тисячах кілометрів на схід від Москви у вічній мерзлоті тайги лежать неймовірні скарби Сибіру – незмірені поклади корисних копалин.

Біля міста Нерюнгрі будівництво триває цілодобово. Збудований ще в 1970-ті, гігантський гірнично-переробний комплекс став моделлю промислового майбутнього Сибіру.

Пояснює Ігор Піскун, начальник регіонального центру організації роботи станцій “У нас тут вся таблиця Мендєлєєва, усі корисні копалини, які в нас є: від вугілля і до залізної та кольорової руди, магнетитової руди...”

Ключ до цієї скарбниці – функціональна залізниця. Сорок років тому цей далекосхідний край був незаселененим. БАМ і далі лишається єдиною інфрастуктурою регіону.

Ігор Піскун: “БАМом везуть головним чином корисні копалини – вугілля та руду. І везуть до портів та прикордонних пунктів.”

Клімат у цьому регіоні, який у тисячі кілометрів – тобто, відносно близько – від Полярного кола, неймовірно тяжкий. Влітку тут гаряче, а взимку температура опускається до 50 градусів нижче нуля, інколи навіть 60! Це унеможливлює сільське господарство. На такому ґрунті не ростуть навіть дерева.

Віталій Капенкін водить потяги: “Ось, сьогодні вранці було -5, а зараз вже, напевно, +20. От вам різниця у двадцять градусів! Уявіть, що буде з рейками! Ми маємо бути дуже уважними!”

Байкало-Амурська магістраль відгілкувалась від старої Транссибірської магістралі. Її проклали подалі від кордону з Китаєм і поближче до покладів вугілля, заліза, міді, золота та діамантів у Східному Сибіру.

Будували БАМ десятки тисяч молодих ентузіастів, які з‘їхалися сюди з усього Радянського Союзу. Їх приваблювала романтика так званого ударного будівництва, а також цілком практичні речі – висока зарлатня та доступ до дефіцитних товарів. Саме ж будівництво залізниці у таких природніх умовах кинуло безпрецедентний виклик інженерам.

Іван Варшавський – ветеран БАМу: “Багато тунелів, багато річок, тисячі мостів, штучних споруд, труб і так далі. Сам профіль, самі плани всіх цих маршрутів – дуже складні. І, відповідно, кліматичні умови.”

На будівництво залізниці пішло десять років. Магістраль мала пов‘язати між собою десяток так званих територіально-промислових комплексів, як Нерюнгрі.

Іван Варшавський: “Ми знали, що прийде час – і БАМ стане золотим дном держави, а це таки золоте дно! І не тільки для Росії, а й для всього світу. Якій би державі що б не було потрібно – ми зможемо постачати.”

Невдовзі після того, як завершилося спорудження БАМу, стало очевидно, наскільки нерентабельним є проект. Містечка, збудовані вздовж магістралі, поступово занепали по тому, як через неприбутковість були скасовані розробки родовищ. Після Нерюнгрі не було збудовано жодного планованого промислового комплексу, і від середини 1990-х залізницею практично припинили користуватися.

Іван Шестак, ветеран БАМу: “Ми пережили момент, коли нас раптом звинуватили у тому, що ми щось не так зробили, – нам сказали, що ми побудували залізницю в нікуди, что вона нікому не потрібна. Це було неймовірно образливо для будівельників, які працювали не для себе, а для розвитку країни, держави!”

Здавалося, всі надії для БАМу були втрачені, аж коли раптом з‘явилася нова перспектива. Промисловий бум останніх років дав нагоду комерційним підприємствам замислитися над розробкою покладів копалин. А такі плани вимагають покращення транспортної системи, що у свою чергу наштовхнуло на потребу модернізувати як Транссибірську магістраль, так і БАМ.

Єлєна Ковальова, залізничний диспетчер: “Щороку обсяги перевезень зростають, бо відкриваються нові родовища у Південній Якутії.”

Ігор Піскун: “Після модернізації кількість вантажних товарних потягів збільшиться у кілька разів, і це дозволить нам збільшити потік вантажів. Також розвиваються порти, які зможуть приймати ці вантажі – тепер справа за нами – збільшити пропускну здатність залізниці.”

Передбачають, що вартість проекту у найближчі кілька років перевищить 10 мільярдів євро. Утім, ті, хто задумав проект, сподіваються, що він невдовзі самоокупиться за рахунок видобутку копалин.

Юрій Поляков, генеральний директор підприємства “Бамстроймеханізація”: “Відтоді, як БАМ почали будувати 40 років тому, у нас з‘явилися нові інструменти, прилади, нові будівельні техноології та матеріали, отже, зараз ми зможемо швидше і ефективніше будувати нову залізницю... Ми не боїмося зими, не боїмося вічної мерзлоти і тайги, які нас оточують – це все наша земля...”