“Брекзит” звів лицем до лиця Даунінг-стріт і Вестмінстер. Нині в багатьох британських активістів та експертів постає питання: чи має право голова уряду Тереза Мей розпочинати переговори про вихід Сполученого Королівства з ЄС без голосування в парламенті?

Частина юристів стверджують, що ні. Вони навіть вирішили піти до суду з цим аргументом.

Розповідає Джина Міллер, підприємець та юрист:

“Наш парламент суверенний. Це на рахунок то, що пані Мей казала про повернення суверенності, то наш парламент є суверенним. І тільки він може надавати і забирати права. Із застосуванням статті 50 Лісабонського договору відбудеться безповоротне обмеження прав людей”.

Сама Тереза Мей стверджує, що має право застосувати статтю 50 шляхом використання Королівської прерогативи, історичного механізму, який уповноважує виконавчу владу підписувати договори і навіть оголошувати війну:

“Як я вже казала минулого тижня, ми офіційно розпочнемо процес виходу з ЄС не пізніше кінця березня наступного року. І я сподіваюся, що це буде гладкий та упорядкований процес”.

Проте політичний тиск може таки надати парламенту право голосу щодо стратегії “Брекзиту” ще до застосування статті 50-ї. Навіть декотрі з консерваторів у парламенті підтримують у цьому опозицію:

“Я погоджуюся, що потрібно здійснити цей мандат на вихід. Але кому належить право вирішувати щодо умов виходу? Міністр щодо виходу з ЄС та його партія не володіють таким мандатом. В парламенті його теж не розглядали. То кому належить це право щодо умов виходу?”, – заявив тіньовий міністр відповідальний за вихід з ЄС Кейр Стармер.

Минулої середи уряд запропонував таки обговорити стратегію виходу країни з ЄС в парламенті, проте за двох умов:

“Ми повинні чітко зазначити, що хоч ми високо оцінюємо і вітаємо парламентський контроль, він не повинен бути використаний як механізм для підриву позиції уряду щодо переговорів, або зірвати процес виходу”, – заявив міністр щодо виходу Британії є ЄС Девід Девіс.

Спеціаліст з Королівського коледжу Лондона Ендрю Блік говорить про правомірність односторонніх дій уряду щодо волевиявлення британців:

“Володіють вони цими повноваженнями чи ні, можуть вони діяти в односторонньому порядку чи ні, з метою виходу країни з ЄС, застосовувати статтю 50 Лісабонської угоди чи ні, це все оскаржується в судах.”