Туреччина зробила перші кроки до приєднання до Європи понад 50 років тому, коли Анкара зажадала угоди про асоціацію з Європейською економічною спільнотою. Підписали документ 1963 року. Проте офіційні переговори про можливий вступ Туреччини до ЄС розпочалися лише в 2005 році. Найбільше їх просуванню заважали проблеми з демократією в країні.

У 2013 році ЄС ухвалив рішення відкласти обговорення через придушення демонстрацій у парку Гезі, в Стамбулі, що згодом переросли в антиурядовий протест, зіткнення протестувальників з поліцією на площі Таксим, а потім і в інших містах Туреччини.

Ініціаторами призупинення переговорів з Анкарою виступили Німеччина та Австрія. Тодішній міністр закордонних справ Австрії Міхаель Шпінделеггер заявив:

“Вони повинні подумати про поведінку своєї поліції і армії. Повинен бути жест з боку Туреччини, перш ніж ми почнемо переговори з чистої сторінки”.

Проте безповоротно відносини між Анкарою і Брюсселем погіршилися після невдалого перевороту в липні 2016 року і чисток, оголошених турецьким урядом в армії, державних секторах та ЗМІ.

ЄС нагадав президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану про верховенство закону, що поважає права людини, а не жорстоко придушує опонентів режиму.

Про відсутність європейських перспектив для Туреччини, проте через настрої всередині Європи, попереджає і Наїл Алкан, спеціаліст з міжнародних відносин університету Газі (Анкара):

“Туреччину навряд чи приймуть як члена ЄС, у зв‘язку з існуванням ісламофобії в Європі. ЄС зараз намагається намагається уникнути сусідніх Ірану, Іраку та Сирії, країн, що межують з Туреччиною”.

У березні 2016 року Туреччина зобов‘язалася прийняти нелегальних мігрантів, які потрапили до Європи через її територію. У відповідь Анкара просила скасування віз для своїх громадян для поїздок в ЄС.

В останні тижні, коли надії на подальші перемовини згасли, Ердоган зажадав підкріпитися думкою громадян щодо можливого вступу Туреччини в ЄС, і натякнув на референдум наступного року:

“Давайте почекаємо до кінця цього року, тоді ми підемо до людей. Питання суверенітету повинен вирішувати народ, тож давайте його запитаємо”.

Незважаючи на розбіжності, голова європейської дипломатії Федеріка Моґеріні закликала тримати канали комунікації з Туреччиною відкритими:

“Якщо процес щодо приєднання завершиться, я вважаю, що для обох сторін це буде програшним сценарієм. Європа втратить важливий канал для діалогу. Багато що втратить і Туреччина”.

Туреччина вже заявила, що не буде прагнути до вступу в Євросоюз за будь-яку ціну, і може натомість постукати в двері Шанхайської організації співробітництва. Крім того Ердоган прагне зміцнити двосторонні відносини з Росією.