Уперше в історії Олімпійського руху під прапором однієї збірної зберуться атлети з різних держав. Попри те, що вони походять з Сирії, Південного Судану та Конго, вони належатимуть до однієї збірної: збірної біженців.

Джеймс Чьєнґієк був вимушений тікати з Південного Судану через війну. Він дуже радіє створенню збірної біженців, бо вважає, що це додасть сили духу мільйонам переміщених людей по всьому світі.

“Це важливий момент для всіх біженців, не лише для тих, хто бере участь в Олімпіаді. Ми знаємо, що ми представляємо мільйони біженців, це наш шанс показати, що біженці здатні на щось,” – каже він.

Юсра Мардіні – 18-річна плавчиня з Сирії, яка зараз живе у Німеччині. Мардіні – біженка. Їй довелося плисти з Туреччини до Греції, коли надувний човен, яким вона подорожувала, почав тонути.

“Це фантастичне відчуття – те, що ми тут. У нас, біженців, є одна спільна риса – ми не здаємося. Нам довелося долати багато перешкод, аби потрапити сюди. Ми пройшли через цілу низку складних ситуацій, але ми не відмовлялися від поставленої мети. У нас є мрії.”

Цим атлетам дали право пройти із прапором збірної біженців на церемонії відкриття одразу після збірної Бразилії, яка є господарем ігор. Ось так виглядає цей стяг.

Подібні прецеденти були в історії Олімпійського руху і раніше: 1992 року майже 500 атлетів з колишнього СРСР виступали під прапором незалежних спортсменів. 2000 року таким же прапором були представлені 12 учасників ігор зі Східного Тимору, на етапі, коли країну ще не визнала ООН.

2012 року у Лондоні так виступали атлети з Південного Судану та Нідерландських Антильських островів.

Атлети зі збірної біженців розраховують на перемогу. Якщо комусь з них вдасться здобути золото, під час церемонії нагородження лунатиме Олімпійський гімн. Утім, їхня головна надія, що своїм прикладом вони зможуть надихнути світ на мир і припинення конфліктів у кожній з їхніх країн.